Перед тим і після того

От у родині, де перед їдою таки моляться, — попоївши, але лоба не перехрестивши, як руді миші розлізлись усі, сипнули хто де знає. Питається татко в ситої доньки, чому це так є: перед обід повставали як скло, а після — батько самі моляться?

Доня не знає. А тут є дві відповіді. Перша: всі голодні коло їжі готові й у Бога попросити, а серед наїджених і напитих тільки добувач боїться, що хліба щоденного не надбає, того й просить.
А друга: ми просимо харчу, а по харчуванню мали-б просити вже Царства Небесного. Не всіх кортить.