Ми дійсне знаємо з роману Брема Стокера, що Дракула, принаймні Дракула літературний, жив на Буковині. Як щирий буковинець, він не міг поїхати на чужину, не прихопивши рідного ґрунту; небідним боярином бувши, прихопив кілька морґів земельки, — так, на незабудь собі.
Скажете, Брем Стокер буковинців там не добачив? То він-же там і не був.
Сяк чи инак, прошу наших міґрованих одноземців того небезпешного прикладу не наслідувати: вважаймо, що Дракула взяв на всіх. Хай наші славетні чорноземи лежать, де лежали. Не забуваймо, що й ми теж — нашої землі часточка: хоч-би що в голові мали, а кров і кість своє скажуть.
А хтось, так і дивись, іще й романа про теє напише: як на землю падали, в землю лягали й із землі вставали...
Скажете, Брем Стокер буковинців там не добачив? То він-же там і не був.
Сяк чи инак, прошу наших міґрованих одноземців того небезпешного прикладу не наслідувати: вважаймо, що Дракула взяв на всіх. Хай наші славетні чорноземи лежать, де лежали. Не забуваймо, що й ми теж — нашої землі часточка: хоч-би що в голові мали, а кров і кість своє скажуть.
А хтось, так і дивись, іще й романа про теє напише: як на землю падали, в землю лягали й із землі вставали...
Немає коментарів:
Дописати коментар