середу, 28 листопада 2012 р.

У сліпім сьвічаді

Геніяльний сліпець Борхес провидів появ Интернету. І не сперчаймось! Усі закиди відперто. Але він бачив його як усевидюще око, всеосяжну книгозбірню, Діда-всевіда.
А от мені Мережа здається змерклим, аж сліпим, спижовим верцадлом, що в йому плавають, клубочаться, зникають примарні образи, зчаста-згуста  геть аж на образи схожі...
Поки не було Интернету, я в житті ніколи не здибував чужої людини на прізвище Саржевський. Мо', й чував краєчком уха, але на власні очі не бачив. Коли-ж пошукати за ними в Мережі, то там їх в'юниться  ого-го-го! Є й Сергіїв Саржевських. А вже Сергеев Саржевских!
Це розмаїття прямо заперечує всі півмаґічні сподіванки на те, що згукопис імення визначає долю чи хоч-би вдачу, що гомін крови викликає бодай відляск.
Знаю довідне, що рід наш  український. Але майже все плім'я, що понесло славне прізвище далі Тернопілля, до вкраїнства ніяк не признається, хоч-би й в Україні живучи.
Сурма історії заглушує всі звуки й голоси, буденщина стирає відзнаки й топить усе в Интернеті...

Немає коментарів:

Дописати коментар