Прости-Біг

 Не плоть нас мордує, а ми її. Коли вмиратиму, скажу: прости, плоте. Будь до мене вибачна у місці вічної нашої стрічи!
Усі ці метемпсихози, метенсоматозиси, палінгенесії — наплюєшся поки вимовиш! — тільки невдячна спроба неушкодженим висадитися з приреченого літака, де ти — й літун, і подорожній, де ти цілий вік дешпетував у бізнес- та економ-клясі.
Мало бути вічним, ще треба й тіла міняти, як перуки, а голова та сама — бовванець. Було — загуло, але довго гуде, вічно гуде...