Не дурно-ж колись усе красне письменство наше зачиналося в замкових баштах троянських, на дозорах обложених, мурах іще цілих. І потім без кінця й без краю — обсмалені, як гиря, ланці.
Ми й тепер оце поробилися як касандри, ціла Троя щирих касандрів: самі все знаємо й самі собі не віримо.
Ми й тепер оце поробилися як касандри, ціла Троя щирих касандрів: самі все знаємо й самі собі не віримо.
Немає коментарів:
Дописати коментар