Видаймо "Словника вкрадених наголосів" — негайно, навально!
Скільки-ж буде вступників! Тю, скажуть, який нуд! Нащо та перевірка, Боже милостивий! Та й на заваді стане наша завжденна мовна доброзичливість! А поясняльною запискою чи заміткою з допискою тут не відбудешся.
Ні, то буде людна забава аж до рана, коли затертим, сірим і брижнастим од щоденного й цілоденного мацання словам повернемо їхне впливове вкраїнське обличчя, повновиде грізне лице, вагітній вигляд, переконливу доброту, щиросерду простоту. Чин визвольний!
Ах, наголос-же невидимий, несьміливий, ніби й нечутний! Але й він таки є голосний і міцний — як гірський кришталь. Він є дієвий. Доторк буде йнакший, потиск царський!
На жаль, біженець-утікавець у нас тепера що в Бога день. Але можна зробити оцінку цілів, а як-що вітер буйний повійнув, а мета буйна, як набіг води, то запевнимо собі поправку й покупку потрібного без зайвої накидки.
Можна (чи вже зась, не дано?) лягти на подушку. В ній начинка з сонних думок. За вікном стелиться сильний дим — не бойовий, а садовий. Чайник, хоч і не з посудної крамниці, а з посудника, мисника, креденця, — хоч і з одбитим пиптиком, а чаю простого ще запарить, хоч-би й у темноті та пустоті. Та й зайде нам незнарошна люба розмова виборча — зайде й кане...
І перекладачі ще людські не перевелися в нашому затишному, хоч і людному Вавилоні. Тож і далі буде...
Ні, то буде людна забава аж до рана, коли затертим, сірим і брижнастим од щоденного й цілоденного мацання словам повернемо їхне впливове вкраїнське обличчя, повновиде грізне лице, вагітній вигляд, переконливу доброту, щиросерду простоту. Чин визвольний!
Ах, наголос-же невидимий, несьміливий, ніби й нечутний! Але й він таки є голосний і міцний — як гірський кришталь. Він є дієвий. Доторк буде йнакший, потиск царський!
На жаль, біженець-утікавець у нас тепера що в Бога день. Але можна зробити оцінку цілів, а як-що вітер буйний повійнув, а мета буйна, як набіг води, то запевнимо собі поправку й покупку потрібного без зайвої накидки.
Можна (чи вже зась, не дано?) лягти на подушку. В ній начинка з сонних думок. За вікном стелиться сильний дим — не бойовий, а садовий. Чайник, хоч і не з посудної крамниці, а з посудника, мисника, креденця, — хоч і з одбитим пиптиком, а чаю простого ще запарить, хоч-би й у темноті та пустоті. Та й зайде нам незнарошна люба розмова виборча — зайде й кане...
І перекладачі ще людські не перевелися в нашому затишному, хоч і людному Вавилоні. Тож і далі буде...
Немає коментарів:
Дописати коментар