Є причина на те, що в духовності ми лишаємося рабами й навіть не силкуємося наймитувати. Синівство в Пана ввижається таким далеким, що вся та довга дорога через відомо недосконале робітництво здається за надмірне зусилля.
Тим часом духовна праця, духовний піт, духовна втома мають свою солодку винагороду, свій солодкий спочинок, що передує сонному всиновленню.
Загадкова рабівська приказка: лучче солом'яний дід, як золотий син. І повні жмені синиць із ученою спостережею журавля в небі. Й рабські заколоти коли не коли, з нищенням усієї найманої роботи.
Немає коментарів:
Дописати коментар