Поет має лякати й лякатися. Поки не сказав чого страшного — ти не поет. Тому поет-гуморист — то якесь непорозуміння сталося. Але стривайте: гуморист помер, а його сьміх лунає, хоч не всім уже втямки, з чого то він так реготався тяжко, бо часом і робленим сьміхом заходився через нікольство. Подзвіння сьміху — от уже страшно трохи. Таки був там і поет.
Немає коментарів:
Дописати коментар