Історія ніби об'єктивна, але не справедлива. Вона викликає сумніви, але не має сумління. Несе вість, але не має совісти. Історія так само провинна, як і людство, змушене її переживати. Т'але та провинність не показує в собі вини. Істричні винуватці — геть усі актори.
Наче має закони, але не судить за ними нікого, бо сама — не суддя, ані конституційного, ані навіть районового суду. Історія завсігди судить чи не тих, чи не всіх, вона сама — дієпис, писана драма, а її суд — розігрування тої драми на кону, змагальний процес із несподіваними переможцями в тій змажці.
Як хто хоче справедливого суду, то має звернутися до суду мета-історії. Але чи хто справді хоче його? Бо там носи, не носи тії... докази...
Немає коментарів:
Дописати коментар