Називати "свободами" суспільні дозволи — то блюзнірство. Свобода не має множини, множину мають тільки вольності. Я вільний, бо волю дав мені Бог. У свободі я не суспільний, а Божий, хоч і далі товариський. До речи, саме в товариськості свобода найлекше себе виявляє, в отих "діялогах".
Коло кожного суспільного призволу (ах, яке слово!) десь пильнує й "нульова толерантність". Більшість із тих призволень людині навіть не потрібні, а ті, що потрібні, можуть виявитися щиро дозволені, але геть нездійсненні.
Суспільство може свобідно оголосити навіть свою "нульову толерантність" до Бога самого, що вже й було. Бо суспільство відверто не бачить, де то воно до того Бога тичеться зо своїми "свободами" й вічною своєю неволею.
Немає коментарів:
Дописати коментар