Корабель на мертвому од соли морі, судно, що напевне знає, що не потоне ніяким способом, — то вже яка пливба? Як гульба в шахи з немовлятком, а немовлятко — то, власне, ти сам. У щирого немовлятка духовна немовність іще від нерозлитої повноти, а в тебе що? Як немовлятко своєчасно не мовило, а пускає слину, то вже воно нікчема. Теж із запереченням, але вже не втілення, а життя. Провинний, упалий час нещадний до нашої аркадійської невинности: він винує, звинувачує й карає її на смерть.
Немає коментарів:
Дописати коментар