Сто років

Знову ми всіма кінцевинами, що їх у порядному товаристві не назвуть руками чи ногами, голосуєм за народнєє щастя. Знову ми без рук і без ніг, зловтішаємось, як мудрії змії, що держава не така: не народня, не щаслива. Сто років народньої республіки.