Цюріх

 Швайцарські друзі поїхали вклонитися сьвятій хаті Палажки Райкової. Посьпівали там янгольськими голосами, трохи втихомирилися й подалися їсти. Аж гульк — ресторація "Цюріх". Оце тобі приїхали із Швайцарії! 

А чого воно "Цюріх"? Бо звикли, бач, людоньки до Цюрупинського: великий був земляк наш Цюрупа, аж у самім кремлівськім мурі попілець по ньому замуровано! А тут маєш Олешки, переназвали якісь чужі. Категорично не до шмиги, навіть і Олешківська Січ не помага. Славна минувшина вчора була, добре погуляли. А ви нам якихось п'яних запорожців сватаєте. Ми самі п'яні будем — коли самі схочемо.

Тому нове вкраїнське згірдно перекривляють "Альошками". А "Цюріхом" себе звуть, бо таки шануються, згадуючи нишком і дорогого Олександра Дмитровича.

Ну, а в "Цюріхові", як харчовому закладові, їсться, кажуть, гарно та смашно. Тут таки добре поживилися. Наче в самому славному Цюріхові, не зганьбили там його імени. Тільки що дешевше, ніби як у нас.