Літа твої біжать, як скороходець. І ти сам себе охоче підганяєш. І кругом тебе репетують: ану-ж, ану! Ніби щоб не впасти, щоб не розтренькатися. І так якось виходить, що літа минають, а слова доброго не почуєш: "На хвилину з милим обнімання, довгі роки горя-горювання..."
Немає коментарів:
Дописати коментар