В обіди сидів у ресторації й, як мисливець зайця, стежив українського комунікатора. Їх, неголодних українців, коло сулії з "Боржомом" згуртилося троє, але двоє були чужомовні. Не вважаючи на те, рідномовець лопотів і дріботів без ніякого угаву.
Десь він мені здався з-під Тернополя чи що. І от у Київі, розпістерши крила над трьома компьютерами, він нагадав калічку на дошці з кульковими вальницями, що де-то на роздоріжжю жвавіше за всіх перехожих шурхає поміж автівками: кому папірчину втисне, кому - жмут прив'ялого квіту, а в кого добрячого - так гривню вициганить.
І теж мова така: ніби й не говорить чоловік, немов повсти повен ріт, а, диви, всіх одурив, усіх переговорив.
Десь він мені здався з-під Тернополя чи що. І от у Київі, розпістерши крила над трьома компьютерами, він нагадав калічку на дошці з кульковими вальницями, що де-то на роздоріжжю жвавіше за всіх перехожих шурхає поміж автівками: кому папірчину втисне, кому - жмут прив'ялого квіту, а в кого добрячого - так гривню вициганить.
І теж мова така: ніби й не говорить чоловік, немов повсти повен ріт, а, диви, всіх одурив, усіх переговорив.
Немає коментарів:
Дописати коментар