За бенькетарство та бенькетолюбство

Хто як ми, перекладарі, тиняється по всіляких "заходах" - зборах, конференціях, семінарах, а найбільше круглих і квадратових столах, накритих картатими скатертинами, що-разу здибує там тих, кого змосковська називаємо "стололазами", а по нашому можна-б звати "столоходами". То фахові їдці. Ми заздро вбачаємо в них шматохапів і пляшкосмоків, але вони - нащадки давнього, вічного роду бенькетарів.
За античної доби люд лягав до страви зразу, а вже потім виходили до його красномовці, хвилозопи, всякі поети з акторами. Присутні спокійно їли, запивали - і слухали мудрого слова, зворушливої думи, повчальної казки. Тепер їдаки нагулюють охоту до їди, а найпаче - до випиття, чуйно слухаючи широких розмов. Промовці не вибірні, а тим часом:
"Я голодний як собака,
Слина капає із губ,
Од сидіння болить срака,
А від думок лізе чуб."
Як-раз сьогодні я на такого натрапив і підлим звичаєм почав збиткуватися:
- Що тепер пишете?
- Та де там писати, поки думаю...
- Що думаєте з приводу нашого заходу?
- Цікаво, бо-ж люду наїхало з цілої України: є кого послухать, є з ким погомоніть, а це часом важливіше за промови...
- Чи пан завважив, що обради короткі, а питання глибокі, грізні?..
- Сама тема, зазначена в запрошенні, захоплює, знаєте...
- Чи нема серед питаннів якого змістом цікавіщого?
- Правду кажучи, всі цікаві, геть усі!
Бідолашний епікуреєць! Але потім прибіг:
- Мене тут цікавить кібербезпека та ще ось ... "Потреба на стрим і противагу..."
- Ага-га!
"Чи не мені в наругу цей актор,
В химері чистій, в мареві чуття,
Так підкорив свій дух своїй уяві,
Що, мрією пойнятий, зблід лицем,
В очу сльоза, достоту вбитий горем,
Зламався голос, все єство убралось
В одежу вигадки? А через що?
Через Гекубу!
Що він Гекубі, що йому Гекуба,
Щоб побиватись так? Що-б він вчинив,
Як-би таку, як я, він мав причину?
Рікою сліз він затопив би сцену."
Привид не Гамлетового тата, а кібербезпеки зі Сходу й Заходу зазіхає на спокій бенькетування. Смашного! Приємного! Розумного, доброго, вічного!