Багато хто пише суржиком і тішить тим широчезні авдиторії. Широкі, як Чорне море, й так само втрачені для вкраїнської мови, як і воно. Цікавий я знати, що за душа водить тим суржиковим пером? Ні, я не бажаю стрінутися в темному провулку з завзятішим за мене дужим суржиконошею: як здолано мене, то ганьба буде всьому вкраїнству. Ні, я тільки хочу, як Шевченків емісар, побачити заховану в тому панцернику душку: як вона гноєві кулі ліпить і закидає їх у рурку скоростріла. Чи вона темна, чи вона бліда, чи вона кров'ю заюшена — цікавий я знати!..
Немає коментарів:
Дописати коментар