Уже три роки живемо без Криму, розпечатуєм ще нові три дні. Ніхто вже не голосить: ніби море висохло й там, за "адміністративними межами" — просто земля й земля. Одболіло, одсохло, одпало од тіла. Життя — то втрачати й звикати до втрат. Нема моря й поему про його можна скрутити, просмолити й запалити — щоб присьвітити в тій темноті, де тепер Крим.
Немає коментарів:
Дописати коментар