Не можна зрозуміти: як-що ти щиро віриш у те, що існує єдиний руський народ, чого-ж не порадіти, що той народ витворив аж три мові красні та ще й з говорами, аж три красних письменства? Що той народ грає не тільки на позичену балабайку та чужу гармошку, а десь іще дримбає, трембітає, має кобзу, ліру, бугая? Що сурмлять по литвинських ратушах маґістрацькі музики? Що гуляє вертеп і батлейка?
Як не порадіти на те, що берло твоє руське зібрало під свою оруду всі християнські корогви, що всі барви — на твоїй палітрі, всі течії — в річищі твоїм? Коли ти віриш, що щиро руський і той барвистий гуцул, і стриманий бойко, й гнаний лемко? Що католик-литвин — теж твій? Що унія витворилася в твоїй руській землі, щоб поєднати все сьвітове християнство, увесь сьвіт хрещений?
Як-що ти докладно знаєш оте все, любиш, шануєш — аж трусишся; за кожну втрачену блискітку серце болить?
Ні, не тішить, бо вадить саморідність. А тотожність, тежсамість, однаковість ось яка: "Во мне намешано, я говорю по-русски." І намножуюся метастазами...
Як не порадіти на те, що берло твоє руське зібрало під свою оруду всі християнські корогви, що всі барви — на твоїй палітрі, всі течії — в річищі твоїм? Коли ти віриш, що щиро руський і той барвистий гуцул, і стриманий бойко, й гнаний лемко? Що католик-литвин — теж твій? Що унія витворилася в твоїй руській землі, щоб поєднати все сьвітове християнство, увесь сьвіт хрещений?
Як-що ти докладно знаєш оте все, любиш, шануєш — аж трусишся; за кожну втрачену блискітку серце болить?
Ні, не тішить, бо вадить саморідність. А тотожність, тежсамість, однаковість ось яка: "Во мне намешано, я говорю по-русски." І намножуюся метастазами...
Немає коментарів:
Дописати коментар