Як-же тихо на хуторі! Тільки на хуторі тепер і затишно. Сирени виють, та ніби в далекому морі, десь між своїми Сциллою й Харибдою. Помалу дереньчить моя хутірна ліра. Я нащадок хуторян. Колись нас, хуторян, спитувалися повиганяти на міські майдани "словом сильним, мов трубою". Теперки по майданах безсловесно мостять і гніздять тяжким вогнем. А місто кличе стогоном.
Немає коментарів:
Дописати коментар