От дядько промовляє, геть аж проголошує, що ввесь його погляд і напрямок думки, ввесь спосіб мисленний постали з алкоголізму. У суспільності, де визнавати себе за піяка — то неприродній учинок, майже зіпсуття, це здається за сьміливу, творчу заяву.
На щастя, я сам, навіть і черкнувши чарчину, ні в сьвіті не визнаю ні клятого алкоголізму, ні такої мисленої й діяльної залежности: ми рівно йшли; у нас нема пустої пляшки за собою. Творити на похмілля — то вже иньша річ, уже тепліше. Т'але можна й поз похмілля.
Немає коментарів:
Дописати коментар