Такий західливий день — ну чистий тобі четвер! Усе пригадується й намагається не забутися. І таке зосередження, скупчення подій. У Євангелії стискаються час і чин: таємна вечеря, таємні сльози, таємна зрада. В українців іще й Мертвецький Великдень. Пригадуєте, в Квітки? Нишком приходять посьвяткувать: поки живі метушаться й нишпорять коло свого хвильового, померлі заходжуються коло свого довічного.
Нам уже не треба боятися небіжчиків. Ми стільки їх безчасу вирядили в безвість, тяжко сумніваючись, чи та безвість — вічність. Тепер вони — живий доказ вічности. І води наші покійники вже не бояться. Коли мого прадіда покладали в чужу яму, в ній як-раз стояла вода. Архангельська вода. Бо то був Архангельський край.
То вже архангели якось розберуть і раду дадуть. Бо ми розгублені, як нехрищені діти.
Тому й чиститься, вариться, товчеться. І буде сьвячене, хоч і церкву замкни, — нам не першина.
Скінчилася Псавтиря, бо вже молитва в голови не йде, до кого й ходила. Треба живого, діяльного чину! Бо це той самий Четвер, що як не тепер, то коли-ж?
Нам уже не треба боятися небіжчиків. Ми стільки їх безчасу вирядили в безвість, тяжко сумніваючись, чи та безвість — вічність. Тепер вони — живий доказ вічности. І води наші покійники вже не бояться. Коли мого прадіда покладали в чужу яму, в ній як-раз стояла вода. Архангельська вода. Бо то був Архангельський край.
То вже архангели якось розберуть і раду дадуть. Бо ми розгублені, як нехрищені діти.
Тому й чиститься, вариться, товчеться. І буде сьвячене, хоч і церкву замкни, — нам не першина.
Скінчилася Псавтиря, бо вже молитва в голови не йде, до кого й ходила. Треба живого, діяльного чину! Бо це той самий Четвер, що як не тепер, то коли-ж?
Немає коментарів:
Дописати коментар