Бог дає чоловікові волю як невичерпанний дар. Це ніби нез'їдимий корж у дорогу: ніколи не черствіє, не пліснявіє й не закінчується.
— Дякувати Богові! Але-ж хай-но брат мій Узяхар його до себе в торбу прийме, бо я загублю, або-що.
А загубити коржа не можна. Можна тільки віддати Давцеві, але перш ніж віддати волю, годиться її випробувати, треба з нею вправитися. Й навіть щиро віддавши, так до кінця й не знатимеш, чи від тебе взято.
Лиш Узяхар може мовчки проглинути її — та й вже. І багато кругом таких узяхарів. Всякий, кажуть, ласий на чужі ковбаси, але є й такі, що й чужою бідою не побридяться.
— Дякувати Богові! Але-ж хай-но брат мій Узяхар його до себе в торбу прийме, бо я загублю, або-що.
А загубити коржа не можна. Можна тільки віддати Давцеві, але перш ніж віддати волю, годиться її випробувати, треба з нею вправитися. Й навіть щиро віддавши, так до кінця й не знатимеш, чи від тебе взято.
Лиш Узяхар може мовчки проглинути її — та й вже. І багато кругом таких узяхарів. Всякий, кажуть, ласий на чужі ковбаси, але є й такі, що й чужою бідою не побридяться.
Немає коментарів:
Дописати коментар