"Як Хапко солоду відрікся" ми так і не дізналися. Бо не дописав Марко Вовчок тої казки. А дуже по чоловічому брався. І виходило таке перевесло, що аж завидки брали. В мову ту чого тільки не наплетено! І мимоволі думаєш: "Я-б так не зміг, та й народу такого, щоб підслухать, уже нема й не буде." Так було рясно й густо, що десь і Маркові вже нитка ввірвалася. А ми мусимо тепер жити, як Хапко: не докінчивши.
Немає коментарів:
Дописати коментар