Тепер кожне сидить у своїй оселі десь під образами і рад-не-рад випробовує свою віру. Як нема віри, то мацає порожні рукава, холоші і власне піжаму. Культурна річ - піжама. Не знаю, як кому, а мені буржуазности бракне, мені сухо на неї. Як не можна повернути маєтків і пахолків (а що коли в Україні можна було повернуть?), то дайте по людськи хоч сісти та лягти.
І в культуру люде вірять. Бо кожне її має якусь, хоч невеличку: осьдечки вона в піжамці, в серветочках. Що не натура, те - культура.
Бо натури вже час боятися, отак по лігвах посиденьки справляючи. Хоче вона їстоньки, хоче вона питоньки, а далі, звісно-ж, погулять. А розгулюватися доведеться по хаті, по культурній хаті. І знов вертаєшся до віри, що від натури якось десь Господь убереже.
Бо діти вже поробилися як ті стоячі коні: над яслами виснуть картинки з виїжджанням і перегонами. І тут теж випроба віри в образ. А соколонько та на вилеті, а козаченько та на виїзді!
Мудрість іще не по шкоді, а мудрість зразу посеред шкоди. І наливається просто в голову, як вино у чарку - як хто має чарку на те вино.
І в культуру люде вірять. Бо кожне її має якусь, хоч невеличку: осьдечки вона в піжамці, в серветочках. Що не натура, те - культура.
Бо натури вже час боятися, отак по лігвах посиденьки справляючи. Хоче вона їстоньки, хоче вона питоньки, а далі, звісно-ж, погулять. А розгулюватися доведеться по хаті, по культурній хаті. І знов вертаєшся до віри, що від натури якось десь Господь убереже.
Бо діти вже поробилися як ті стоячі коні: над яслами виснуть картинки з виїжджанням і перегонами. І тут теж випроба віри в образ. А соколонько та на вилеті, а козаченько та на виїзді!
Мудрість іще не по шкоді, а мудрість зразу посеред шкоди. І наливається просто в голову, як вино у чарку - як хто має чарку на те вино.
Немає коментарів:
Дописати коментар