четвер, 16 квітня 2020 р.

Моя вічність

Ніхто не хоче пити концентрованого оцту намісць розводненого вина. Ще й заїдати вустрицями в незламних скойках. А то все зазіхання на вічність-довічність. А яка там вічність? Тимчасовість.
От за Хвильового казали, що, мовляв, "сам хвилюється й нас хвилює". Це все мовне непорозуміння. "Хвильовий"  то дочасний. Звідци й розстріляний нескінченний роман.
А я-б не зміг. Мені не стає волі навіть написати його. Та й Біг мені не дав. Бо теж починаюсь із "Х", але  християнин. Ну, може з малої літери. Дуже малої.
І сидю оце над вічністю, як рибалка над морем. А море, тим часом, "і хмариться, й туманиться, дрібні дощі йдуть". А мед-горілка неторкнута стоїть. Не така то риболовля. 

Немає коментарів:

Дописати коментар