Перед завісою

Я вже знаю, що робитиме людство у переддень Страшного суду: воно відпочиватиме, заздалегідь замовивши, забезпечивши всі місця. Театральна заля, що схвильовано готується стати судовою. І жадної ґалірчини — тільки ложі й партер, ложі й партер! А людські судді до послідку віритимуть, що то їм судить.
І красуватиметься публіка, білітимуть перуки, колихатиметься мантія, як покрівець душі. І ніде не видно буде підсудних.
Аж поки не роздереться завіса...