Наші владущі стани помиляються двічі. Перше, вони допускаються помилки, бо гадають, що, раз вони владущі в Україні, то вони володіють українцями. Українцями володіти не можливо. Українці всіляко того уникають: як дуже вже припече, то просто перестають бути вкраїнцями. А вкраїнцями бувши — не даються володіти.
Друге, владущі стани схиблюють, бо не вважають за вкраїнців самих себе. Як каже один мій друг, тут із часом усе вкраїниться. Від себе додамо: або, принаймні, хохліє.
Що-ж ми маємо? Сторож не знає, що він сторож, і не знає, що саме стереже. І не зна, що то таки сторожування, а не вартування. Україна — не тюрма, а вони: передали передачу — забрали передачу, дозволили на побачення — не дозволили на побачення.
Що можна ззісти — ззідається. Але не всі наші скарби приймає панівний стравоприймальний канал. Так і драконом зробитися можна! А драконові вже й страви нестравні.
От і не розгинаються стани владущих станів, от і стогнуть стегна. От і поймає гнітючий стан.
Пізнай себе і не захочеш нічого зайвого. Ми обкладаємося добрами, бо повірили, що в нас немає добра.
Друге, владущі стани схиблюють, бо не вважають за вкраїнців самих себе. Як каже один мій друг, тут із часом усе вкраїниться. Від себе додамо: або, принаймні, хохліє.
Що-ж ми маємо? Сторож не знає, що він сторож, і не знає, що саме стереже. І не зна, що то таки сторожування, а не вартування. Україна — не тюрма, а вони: передали передачу — забрали передачу, дозволили на побачення — не дозволили на побачення.
Що можна ззісти — ззідається. Але не всі наші скарби приймає панівний стравоприймальний канал. Так і драконом зробитися можна! А драконові вже й страви нестравні.
От і не розгинаються стани владущих станів, от і стогнуть стегна. От і поймає гнітючий стан.
Пізнай себе і не захочеш нічого зайвого. Ми обкладаємося добрами, бо повірили, що в нас немає добра.
Немає коментарів:
Дописати коментар