Знаємо ми того добродія, що йому доля колись раз винесла з хати рясно вишиваних сьпівецьких рушників; та й він-же їх гарненько прийняв, того щастя не змарнував, не сплюндрував; і тепер ми прощаємо йому повен баштан політичних гарбузів, і навіть готові разом із ним їсти гарбузову кашу.
Немає коментарів:
Дописати коментар