Пане Сергію, дуже цікаво Вас читати. Дякую. Хотіла запитати Вас, в які книги Ви вчитуєтеся, де шукаєте таку цікаву лексику? Дякую! (Поки читаю Вас і Лукаша зі словником, виписую, вчу). :)
Дякую на добрім слові! Я вчитуюся в усе цікаве, що налучаю. Боюся, що мій ідеал заскнів, десь не доживши до середини минулого століття. Спитуюся його відродити. І ще намагаюся всією цією писаниною відповісти собі й Вам на оте питання. Є дуже простий спосіб: читайте допогромні словники, й додивляйтеся там джерел; це буде народня творчість і красне письменство. Повернетеся до тих джерел - оживе й мовне чуття. А тоді вже все, нашою мовою писане, зможете цінувати й вправно розбирати. Берімо до уваги такі речі: - по-перше, маємо письменників-мовотворців: це Котляревський, Щевченко, Куліш, Франко; - по-друге, ще багато письменства, що нашу мову з любов'ю увічнило: то Марко Вовчок, Нечуй-Левицький, Карпенко-Карий, Квітка-Основ'яненко й цілий курінь инших; - по-третє, їх усіх за радянської доби нещадно редаґовано; - по-четверте, в 20-і рр. чимало поважних і обізнаних людей тяжко працювали над тим, якою має бути поправна сучасна українська мова в суто прикладному,ужитковому сенсі; - і, нарешті, по-п'яте, нинішній масовий спосіб побутування мови є, щоб сказати лагідно, компроміс, аби не зобидити невкраїномовних людей, але їм наша мова ні до чого. Хай Бог помагає!
Дуже Вам вдячна за воздібну відповідь. У своїх наукових розвідках я горнуся до творчої спадщини 1920-х - 1930-х рр. Тому щодо цього періоду трішки є обізнаною. А от щодо Ваших другої і, особливо третьої, настанов - то мушу зізнатися, що навіть на думку не спадало. Дякую :)
Пане Сергію, дуже цікаво Вас читати. Дякую. Хотіла запитати Вас, в які книги Ви вчитуєтеся, де шукаєте таку цікаву лексику? Дякую!
ВідповістиВидалити(Поки читаю Вас і Лукаша зі словником, виписую, вчу). :)
Дякую на добрім слові!
ВидалитиЯ вчитуюся в усе цікаве, що налучаю. Боюся, що мій ідеал заскнів, десь не доживши до середини минулого століття. Спитуюся його відродити. І ще намагаюся всією цією писаниною відповісти собі й Вам на оте питання.
Є дуже простий спосіб: читайте допогромні словники, й додивляйтеся там джерел; це буде народня творчість і красне письменство. Повернетеся до тих джерел - оживе й мовне чуття. А тоді вже все, нашою мовою писане, зможете цінувати й вправно розбирати.
Берімо до уваги такі речі:
- по-перше, маємо письменників-мовотворців: це Котляревський, Щевченко, Куліш, Франко;
- по-друге, ще багато письменства, що нашу мову з любов'ю увічнило: то Марко Вовчок, Нечуй-Левицький, Карпенко-Карий, Квітка-Основ'яненко й цілий курінь инших;
- по-третє, їх усіх за радянської доби нещадно редаґовано;
- по-четверте, в 20-і рр. чимало поважних і обізнаних людей тяжко працювали над тим, якою має бути поправна сучасна українська мова в суто прикладному,ужитковому сенсі;
- і, нарешті, по-п'яте, нинішній масовий спосіб побутування мови є, щоб сказати лагідно, компроміс, аби не зобидити невкраїномовних людей, але їм наша мова ні до чого.
Хай Бог помагає!
Дуже Вам вдячна за воздібну відповідь. У своїх наукових розвідках я горнуся до творчої спадщини 1920-х - 1930-х рр. Тому щодо цього періоду трішки є обізнаною.
ВідповістиВидалитиА от щодо Ваших другої і, особливо третьої, настанов - то мушу зізнатися, що навіть на думку не спадало.
Дякую :)