Звісно нам, як оте буття сьвідомість назнаменає! Лежить брила в Дикому полі, порядна брила, самим Богом обтесана. І вода під неї не тече, часом тільки де-якийсь бик степовий, линяючи, облазок свій проти неї зчухує... І ось надходить якась мара, й вирізьблює з тої поконвічної брили боввана не потрібного нікому зарізяки.
Немає коментарів:
Дописати коментар