Ну що, заступники народові, поживилися автоцефалією? Бідолашні, розцерковлені люде! Живете лиш миттю, називаючи її життям. Немає історичного моменту — є непорушне плесо історії. Церкві пам'ятний її Сьомий собор. 1200 років ні про що й не думалося, з'ясованість бреніла, остаточність. І тільки сто років, відколи почали замислюватися, чи не скликати Восьмий. А пів століття тому й готуватися зачали. П'ятдесят років — то не довго, то зблиск у ночі миті історичної.
Де була Вкраїна 1300 років тому? А де буде за 1300 років? То чи треба нам автокефалії в тій вічності ненашій?
Що-правда, 100 років тому дуже нечемно вкраїнці таки вхопили були її, не дану. А п'ятдесят років тому — де була в нас церква, де були в нас українці? Ще за п'ятдесят років може хто й дасть нам автокефалію. Може, автокефалія буде дешевим крамом, що лежатиме на коцикові при дорозі, а повз той коцик летітимуть у своїх справах якісь новітні машини з новітніми людьми.
П'ятдесят років — це два покоління, вдвічі більше, ніж треба, щоб цілим суспільством відпасти від Церкви й від Христа.
Сто років попереду — чи стануть вони віком пекучих роздумів про долю християнства, чи будуть иньші питання?
А 1300 — чи ще стоятиме сьвіт?
На одне куценьке життя, що припало нововцерковленому поколінню, вже немає надії. То все буде вже без нас. І без тих, хто їде чи не їде тепер на всесьвітні собори. Але буде так, як вони зробили, як вони ухвалили. Людство того певне.
Боже, хай буде воля Твоя! Ми — лиш маленький ступінь у вічність.
Де була Вкраїна 1300 років тому? А де буде за 1300 років? То чи треба нам автокефалії в тій вічності ненашій?
Що-правда, 100 років тому дуже нечемно вкраїнці таки вхопили були її, не дану. А п'ятдесят років тому — де була в нас церква, де були в нас українці? Ще за п'ятдесят років може хто й дасть нам автокефалію. Може, автокефалія буде дешевим крамом, що лежатиме на коцикові при дорозі, а повз той коцик летітимуть у своїх справах якісь новітні машини з новітніми людьми.
П'ятдесят років — це два покоління, вдвічі більше, ніж треба, щоб цілим суспільством відпасти від Церкви й від Христа.
Сто років попереду — чи стануть вони віком пекучих роздумів про долю християнства, чи будуть иньші питання?
А 1300 — чи ще стоятиме сьвіт?
На одне куценьке життя, що припало нововцерковленому поколінню, вже немає надії. То все буде вже без нас. І без тих, хто їде чи не їде тепер на всесьвітні собори. Але буде так, як вони зробили, як вони ухвалили. Людство того певне.
Боже, хай буде воля Твоя! Ми — лиш маленький ступінь у вічність.
Немає коментарів:
Дописати коментар