Ми, вкраїнці, не завважили сотих роковин од Франкової смерти. Так ніби він уже пішов од нас назавсігди. Не доросли ми до його за сто років, а тепер уже мабуть переросли той вік, коли вчаться й доростають, щоб дотягнутися пучками до генієвого плеча. Нас так цікавив мотлох і брухт, що ніколи й угору глянуть, подивитися, як сідає на землю, щоб злетіти й полетіти знов, Франкова душа.
Стоїть недолупаною ота славлена вкраїнська скала: після того, як він пішов, усім зробилося нудно коло холодного, невдячного каменю. За чужої, нещадної влади з тої скелі вирубали чесня Каменяреві, переназивали на його честь Станіслав-Станіславів. Може від його висоти паморочиться в голові? Може намулив очі осяйний вершок його здобутків?
Бо цими буремними роками показалися всі знаки, справдилися всі пророцтва: покотилася лавина, сів на голову беркут і страшно зареготався Борислав. Але самовидцям і одночасникам усе ніколиться, споглядають тільки сни, бо тоді не можуть сховатися й утекти. Замісць непомічених явищ приходять помітні привиди, й приспані язики белькочуть у темноті: чого являєшся мені у сні?
Стоїть недолупаною ота славлена вкраїнська скала: після того, як він пішов, усім зробилося нудно коло холодного, невдячного каменю. За чужої, нещадної влади з тої скелі вирубали чесня Каменяреві, переназивали на його честь Станіслав-Станіславів. Може від його висоти паморочиться в голові? Може намулив очі осяйний вершок його здобутків?
Бо цими буремними роками показалися всі знаки, справдилися всі пророцтва: покотилася лавина, сів на голову беркут і страшно зареготався Борислав. Але самовидцям і одночасникам усе ніколиться, споглядають тільки сни, бо тоді не можуть сховатися й утекти. Замісць непомічених явищ приходять помітні привиди, й приспані язики белькочуть у темноті: чого являєшся мені у сні?
Немає коментарів:
Дописати коментар