До 2013-го року я думав, що маю поважний духовний досьвід, досьвід християнина, що по духовність, по духа, ходить до церкви, а не до театру. З тим досьвідом я переможно пережив 2004-ий рік і гадав, що переживу геть усе.
Ми маєм утямок, що його я віддаю як "добу Христову" — то наша зрослість у Христі, дозрілість у наслідуванні Йому. А ще маєм тяму "дебелости", то-б-то обложености плоттю. Така обороненість потрібна, щоб не бачити зла, з духами його, аж занадто.
Так от: 2013-го я дознався, що моя "духовність" була дебелістю. Тепер, і те переживши, я в духовному розумінні сухорлявий і поворотний, як спортовець. Уся духовна сить витопилася, лишилося тільки що на те, щоб жить і виживать.
Слава Богу за все!
Ми маєм утямок, що його я віддаю як "добу Христову" — то наша зрослість у Христі, дозрілість у наслідуванні Йому. А ще маєм тяму "дебелости", то-б-то обложености плоттю. Така обороненість потрібна, щоб не бачити зла, з духами його, аж занадто.
Так от: 2013-го я дознався, що моя "духовність" була дебелістю. Тепер, і те переживши, я в духовному розумінні сухорлявий і поворотний, як спортовець. Уся духовна сить витопилася, лишилося тільки що на те, щоб жить і виживать.
Слава Богу за все!
Немає коментарів:
Дописати коментар