Український евфемізм

 Українець удається до матірщини з міркувань сутої цноти. Евфемістично лайку по матері в нас по батькові звуть московщиною. Ніщо не змусить не по людському здержливого вкраїнського мужика залаятися страшною своєю лайкою. Допечений до живого чи так собі оживілий, він однак звернеться до чужої мови, ще й трохи повихиляється, адже знає, що перехожа панія чи панна нізащо не зрозуміє таємного чужого, ще й мужчинського слова, а, як і розбере котре котра, то ніколи в сьвіті в знаки не дасть: на те в нас виховання.
Отак добірні манери, з матереним молоком увіссані, не дають українцеві надужити своє слово. А чуже — на те воно й чуже: нещире, уявне.