То не по правді, що слово "романтичний" зажило в нас такої легковажної слави. Хіба щирі романтики були такі, як оті новітні романтичні? Чи-ж то Вордсворт і Кольрідж ходили з панянками під рученьки, цілували їм ніженьки, зазирали у віченьки? Чи може надсилали їм валентинки й квітуськи з марципанами?
Та ні-ж бо! То були люде в приватнім життю буремні, а найбільше в родинному, як-що хто це останнє мав! А хатнього не було, не трималися вони хати. Вони сьвітами вергали й ламали гнучі бадилинки особових доль! Не свійські то були люде, не свійські!
От і наш Шевченко був романтичний чоловік, цим усе сказано про його особисте. Й Ликеру він надибав собі романтичну, хоч сам під той час, як і годиться, вматернів і більше не міг бути за романтика. А вона була! І в смак, а не в полусмак! Ще-б пак, зрадити самого Кобзаря, та ще й з малим рабом отим німим!
Розбрат слів, незмир поколінь. Кохайтеся, середньовічні, та не з молодими!
Та ні-ж бо! То були люде в приватнім життю буремні, а найбільше в родинному, як-що хто це останнє мав! А хатнього не було, не трималися вони хати. Вони сьвітами вергали й ламали гнучі бадилинки особових доль! Не свійські то були люде, не свійські!
От і наш Шевченко був романтичний чоловік, цим усе сказано про його особисте. Й Ликеру він надибав собі романтичну, хоч сам під той час, як і годиться, вматернів і більше не міг бути за романтика. А вона була! І в смак, а не в полусмак! Ще-б пак, зрадити самого Кобзаря, та ще й з малим рабом отим німим!
Розбрат слів, незмир поколінь. Кохайтеся, середньовічні, та не з молодими!
Немає коментарів:
Дописати коментар