Зустріча двох майбутніх учених

Коли я, страшно сказати, якого року, пішов учитися до 92-ої київської школи на вулиці страшно сказати, кого, то першоклясником перестрів був Юрія Мальованого, що там тоді директорував, і привітав його, як годиться, дитсадчатим "здрасці".
— "Здрасці" — це, по нашому, "здоров, дурню!", треба казати "добридень!"! — поділився зо мною старожитнім словесним правилом директор.
Не диво, що з такими поглядами, й такими знаннями він невдовзі зробився радянським педагогом-теоретиком. А я? А що-ж то я?! Ось що, добрі люде...