Метро на Вальгаллу

Зима — час прихованої тілесности й родової приналежности. Літо — час одвертого й доконечного вияву всього того. Час показу.
Сидить на лавиці ефеб, а на оголенім рамені наколото пащеку того, що не при хаті й не проти ночи згадуючи. Чи буде ще з того безперого горобця батько кому, чоловік? Усе завзяття ніби загарбує, звоювавши й сплюндрувавши тіло, ніби по зміючому глитаючи плоть, наткана на шкурі хижа личина...