Дошкульне місце

Рушаю зранку на працю, й добачаю, як на нашому подвір'ї вже й молодші за мене чоловіки дбало порпаються в сьмітницях, поживи собі шукаючи. "Еге!", — тямкую собі, — "оце-ж вони незабаром і вип'ють! А я-ж коли?"
Гай-гай!