Найтяжчий збиток од совітських житків полягає в тому, що в чоловіцтві переводяться мужі. Вигибає чуття роду й народу, усьвідомлення того, що чоловікове передовицтво в родині є неминуча потреба й непохитна духовна конечність, намірена на спасіння.
За колишніх часів немужні теж водилися, але життьове поле вони переходили в згуртованій лаві громадського ладу, здебільшого лишаючи по собі справний рід і не займаючи народу.
За колишніх часів немужні теж водилися, але життьове поле вони переходили в згуртованій лаві громадського ладу, здебільшого лишаючи по собі справний рід і не займаючи народу.
Друже,Вам раджу звести докупи в рукопис усі дописи й понести в видавництво,залюбки б придбав Вашу книжку,у Вас неймовірний дар,помножений на прекрасне знання мови!Сподіваюсь,колись Ви так і зробите!
ВідповістиВидалитиР.S Знаєте як я натрапив на Ваш блоґ?Читав Антоненко-Давидовича,подибав у нього незнайоме досі слово "наввиринки",увів його в пошуковову систему Ґуґла,і завдяки цьому слову опинився на сторінці Вашого допису про "словникові холодини",де ви "наввиринки ,з перлиною в руці.." :) Cебто,своєю творчістю Ви ще й безпідставно поховані питомі українські слова відроджуєте й "зберігаєте живими" для нащадків.Слава!
Красно дякую за тепле, щире слово! Хоч і не заслужив я на таку хвалу, та хай уже це буде мені подарунок на наші вкраїнські іменини. Тому не скажу більш нічого, як спасибі.
ВідповістиВидалитиГадаю, на книжку ще не настягалося. Але Мережа як Усесвіт! І нехай занехаяні наші слова мандрують у йому маленькими промітними астронавтиками! До того ж, де-инде ходу їм мало.