Кості незгоди

 Місце, де нічні кульші сходяться з нічними крижами, — чи то нічний клуб? Даймо, що так. Але де ми бачимо нічні клуби? Гадаю, що по нічних клюбах. І тим заперечую нашим теперішнім словникарям, що й ці останні пропонують величати клубами. 

Закон і Ласка

 Кінцем палицї, що держав у руцї, скоштував я трохи меду — за се менї смерть! І так воно єсть: не наївся й не налижешся.
Хоча й досі лизькаю солоденьке, бо вже скисло моє вино.
Смерть іще за горами, але вже вирушаємо. Хоч і возом, а рушили. Потроху, ледь-ледь посмикуючи, вирушаю до краю, де край.
І, на возі лежачи, поступом звикаю до Закону, що в мені, й до Ласки, що наді мною. 

На Петрівці

 Кримський із Єфремовим не дармо писали свого словника: в моїй скромній особі вони здобули вдячного чительника й послідовника. Решта купує свої словники на Петрівці.

Клавіятура

 Усім русихвікаторам на злість поставив собі в телехвоні литвинську мову. Чого це їм можна писати "клавіятура", а нам — зась? Це просто осудовисько!

Серед живих образів

 Що більше мов ти знаєш, то більше можеш видати матеріяльних згустків потенціяльної сили ідійотизму. 

Скрізний вітер

 Від якогось немолодого вкраїнця в метрі почув: "Такий тут сквозняцюра!" Я навіть виправити земляка не зміг. Здумав, що говію, й, до того, не уявляв, як. Ні згаду, ні спогаду. Протяжище?  Протяжисько? Мудрий по шкоді, скажу "бруїсько". Але Грінченка з товариством уже давно нема — то який-же-ж українець те вирозуміє?
І як сердитися на такий суржик, занесений "сквозняцюрою"? Сердитися не можна, проте бити все 'дно доведеться, т'але-ж без озлости.

Речові знаки

Автобус стоїть перед переходом, застуючи пішакам дорогу. В першу мить зеленого, з-за рогу автобусного вилітає на безтямній швидкості потужна автівка. Нам із сином лишалося метр до місця, де вона свиснула.
З такими людьми, на що може чоловік покладатися в цьому житті? Чи на кого? Яких іще доказів Божого буття потребуватиму? Сказано: "Тепер опріч Бога нї на кого не уповаю."