Закон і Ласка

 Кінцем палицї, що держав у руцї, скоштував я трохи меду — за се менї смерть! І так воно єсть: не наївся й не налижешся.
Хоча й досі лизькаю солоденьке, бо вже скисло моє вино.
Смерть іще за горами, але вже вирушаємо. Хоч і возом, а рушили. Потроху, ледь-ледь посмикуючи, вирушаю до краю, де край.
І, на возі лежачи, поступом звикаю до Закону, що в мені, й до Ласки, що наді мною.