Терпіти й розуміти

 Еспанці не можуть зрозуміти, як то воно виходить погано говорити чарівною, сьпівливою, калиновою еспанською мовою. Українці не можуть терпіти, щоб хтось поправно говорив чарівною, сьпівливою, калиновою мовою українською.

За потенцію

 Просто зранку, мляво, як не своїми, чалапаючи на панщину, здибав блудягу: на засмоктаному та закушленому лиці в бурлаки — безпросьвітня безхатність, а на грудях хвудболки — лицарське гасло "Dream, Believe, Achieve".
"Здійняв і кинув ворогам залізну рукавицю..." Хоче. Може. Буде! Moritūri te salūtant, нудний таланнику! Як вродилася щасниця, то поправиться й п’яниця!
Що-ж, немитий Дон-Кіхоте, я приймаю твоє викликання!

З великим опалом

 Телеплазми від мене треба просто ховать. Я до власної ТБ-скрині не зазираю, за новинами шукаючи, та через свій фах мушу тулятися по готелях, а там висять великі видутки-обереги від назолистої справжности. Готельні телевізори звичайно занімілі, тому вони схожі на немигке третє око в лобі якогось марного містика, сліпого до сьогосьвітніх огнів. Плазма нічого не говорить, навіть не шепче, т'але показує знаки, наприклад, байдуже ствердужує, що хтось "в опалі": мовляв, пасія опала. Холодний та безстрасний аскетизм той опал апатично засуджує, а грішний сьвіт, тою осудою не остуджується, а, навпаки, опалюється: тож пальоний опал болить на порожньому лобі сьогочасника.
Наш москводумний земляк уже здобувся на здогад: в опалі чоловік через немилість, неласку й гнів найвищої влади. Ну, хай не найвищої, а переднайвищої, бо най-вища там, де небо. Туди показують, та не туди цілять.
Лихо та й годі: відпали ласки не тільки невідомі герої містичних телесюжетів, але й редактори: їх опала сарана невивірених слів. Редактор не чита словника — це його тоненьке, т'але довгеньке самогубство. Нас-же опадає туга-нудьга.
Вже сонечко зійшло, росиця опала, а моя жнійка не бувала: сидить редактор, пальцем не кивне — й не заговорить. От біда нас опала з тими редакторами — я просто в опалі шаленому!

Теж-перекладачі

 Теж-перекладачі — то найлютіші вороги перекладачів просто. Просто перекладачі аж ніяк ніде не фахівці. Тільки-но спробуєш висловити якусь, не при хаті згадуючи, експертну думку, взяти якусь біду до розваги, як почуєш: "Ньо, урагова!"
— Чого ньо, чого урагова?
— А я лучче знаю!
— Це-ж чого так? Ти хто будеш?
— Я — теж-перекладач!
Теж? Те-ж? Ну, тоді амінь! Нема ради з теж-перекладачами.

Одне маленьке життя

 Усе своє життя, одне маленьке, тʼале єдине життя, я кладу на те, щоб жаден московський зичливець не сьмів сказати, що наш Край розсівся на невкраїнських, дарованих большовиками землях і що наша мова не стала шотляндською лиш через те, що велика імперія не спромоглася на остаточну політику замоскалення.
Як-що навіть покласти моє життє окремо й не торкатися до його, то все одно неправда лишиться неправдою. Нашу землю, волю й мову дав нам Бог, а не червонястий велет-большовик з комуністичної ахвішки. Жаден оселедець не впав-би на дно під косою імперського прокуратора без волі Божої, жадної мазепинки не зніс-би гарматень московський. Наша Січ не сьогосьвітня єсть. Инакше не випиналася-б вона в цей сьвіт із такою сталістю.
А як хто Богові не вірує, то що-ж? Упаде в свою землю й одне малесеньке життя журналистого москвача, й одне мацюпусіньке життячко до всього байдужого хохла. Право на самовизначення злиже лиз усесьвітнього закону. Що проросте з тої земельки? Що Бог дасть. Кому він те дасть? А кому схоче... А хто заслужив...

На рівнім місці

 Як-що людині що-разу поступаються на рівному місці, то вона поступом починає не так ступати й котитися, наче з гори.

Так багато

 Колір значить так багато, але-ж це лише сьвітло й повітря. Сьвітло й повітря значить так багато...