Телеплазми від мене треба просто ховать. Я до власної ТБ-скрині не зазираю, за новинами шукаючи, але через свій фах мушу тулятися по готелях, а там висять великі видутки-обереги від назолистої справжности. Готельні телевізори звичайно занімілі, тому вони схожі на немигке третє око в лобі якогось марного містика, сліпого до сьогосьвітніх вогнів. Плазма нічого не говорить, навіть не шепче, але показує знаки, наприклад, байдуже ствердужує, що хтось "в опалі": мовляв, пасія опала. Холодний та безстрасний аскетизм той опал апатично засуджує, а грішний сьвіт, тою осудою не остуджується, а, навпаки, опалюється: тож пальоний опал болить на порожньому лобі сьогочасника.
Наш москводумний земляк уже здобувся на здогад: в опалі чоловік через немилість, неласку й гнів найвищої влади. Ну, хай не найвищої, а переднайвищої, бо най-вища там, де небо. Туди показують, та не туди цілять.
Лихо та й годі: відпали ласки не тільки невідомі герої містичних телесюжетів, але й редактори: їх опала сарана невивірених слів. Редактор не чита словника — це його тоненьке, але довге самогубство. Нас-же опадає туга-нудьга.
Вже сонечко зійшло, росиця опала, а моя жнійка не бувала: сидить редактор, пальцем не кивне — й не заговорить. От біда нас опала з тими редакторами — я просто в опалі шаленому!
Наш москводумний земляк уже здобувся на здогад: в опалі чоловік через немилість, неласку й гнів найвищої влади. Ну, хай не найвищої, а переднайвищої, бо най-вища там, де небо. Туди показують, та не туди цілять.
Лихо та й годі: відпали ласки не тільки невідомі герої містичних телесюжетів, але й редактори: їх опала сарана невивірених слів. Редактор не чита словника — це його тоненьке, але довге самогубство. Нас-же опадає туга-нудьга.
Вже сонечко зійшло, росиця опала, а моя жнійка не бувала: сидить редактор, пальцем не кивне — й не заговорить. От біда нас опала з тими редакторами — я просто в опалі шаленому!
Немає коментарів:
Дописати коментар