понеділок, 3 серпня 2015 р.

Одне маленьке життя

 Усе своє життя, одне маленьке, але єдине життя, я кладу на те, щоб жаден московський зичливець не сьмів сказати, що наш Край розсівся на невкраїнських, дарованих большовиками землях і що наша мова не стала шотляндською лиш через те, що велика імперія не спромоглася на остаточну політику замоскалення.
Як-що навіть покласти моє життє окремо й не торкатися до його, то все одно неправда лишиться неправдою. Нашу землю, волю й мову дав нам Бог, а не червонястий велет-большовик з комуністичної ахвішки. Жаден оселедець не впав-би на дно під косою імперського прокуратора без волі Божої, жадної мазепинки не зніс-би гарматень московський. Наша Січ не сьогосьвітня єсть. Инакше не випиналася-б вона в цей сьвіт із такою сталістю.
А як хто Богові не вірує, то що-ж? Упаде в свою землю й одне малесеньке життя журналистого москвача, й одне мацюпусіньке життячко до всього байдужого хохла. Право на самовизначення злиже лиз усесьвітнього закону. Що проросте з тої земельки? Що Бог дасть. Кому він те дасть? А кому схоче... А хто заслужив...

Немає коментарів:

Дописати коментар