"Їден надто має, а другий нічого." Звучить, як пісенний зачин, а то просто сказонулося — з народніх, бач, уст. Їден тямить, що як потроху тягнути з багатого, то колись почне журитися від недосолу. А другий тим часом і далі — нічого. Таку порожню від'ємність одчува. Т'але й з тої від'ємности щось одсиса й одсиса.
Старець виходить із торбою, але на дні торби — надія. Надія вже без купи мотлоху зо старої Пандориної скрині. Старець не йде бути битим, губити й торбу, оголитися.
Але їден, що надто має, виряджає його зустріч розбійникові: "Маєш, — каже, — коцюбу, то вже оборонишся. Чи порожньою торбою задушиш — ото похватна! І Кайрос тобі поможи — то в нас, надтовладних, бог такий єсть!"
Але другий має иньшого Пана: "Тепер опріч Бога ні на кого не уповаю!"
Немає коментарів:
Дописати коментар