А ми-ж були такими меткими й дієвими в тім, що тепер нічого не важить: у тих західливих наших житках. Тепер західливість помандрувала на захід, тут їй не сидиться: нічого робить. Я стільки вже пережив наших струсів і дуже пишався, що, хоч і чоловік, то-б-то істота однолінійна, а от, бач, утікав на манівці й знов вертався на свою дорогу. Тільки вже за пошести почав потроху підозрювати, що з мене чи не задосить. А то була тільки приказка. Де мені взяти тепер оту метність і дієвість, а надто до чого їх прикласти? Дай Боже відповіди!
Немає коментарів:
Дописати коментар