Оце таки справді отчизна війна. У них — "вітчизняна", а в нас — отчинна. Їхня та "вітчизняна" — вже звичний ярмарок і шарварок: з'їздяться раз на рік. А в нас тут усе справді рідне — от і боронимо. Вони захищають, а ми боронимо — мова й досі б'ється по своєму, хоч я й не встиг нікого переконати.
Вони вірять, що то вони тут живуть — вони та їхні. А дідусик-патріярх вірує, що тут Содома й Гоморра. Тільки чогось Лот із жіноцтвом тікають не туди. Й усе озираються, та не можуть закам'яніти з горя. Й янголи старзавітною трійцею тихенько йдуть за ними. Але дідусик витлумачить як не бика, то його шкуру. Пожере жертву — йому все м'ясиво. Тільки не дасться наша плоть.
Немає коментарів:
Дописати коментар