Христос учив нас жити сьогоднішнім днем. А ми й досі не навчилися: знай живемо у щасливій прийшлості. Чи прийде? Та байдуже. З нею сьогодні тепло. А сам день такий замурзаний, такий нечупара. А в ночі причаївся такий самісінький його брат. Хто-ж засудить нас за те, що ми не хочемо рахуватися, квитуватися сьогодні? А взавтра? А позавтра?
Таке грізне тут і тепер. А ми солодко дрімаємо в бричці, що тягне нас на Божий суд, і де зупинка, коли зупинка, знати не можемо.
Немає коментарів:
Дописати коментар