Слухаю шляґери 70-х років. Пригадую, як ми тоді наслухали західнього безневинного щастя, дивилися його в барвистім кіні. Гріли крильця коло чужого, але-ж теплого вітерця. І тепер щось гріє, щось маха з далеких, иньших берегів. Навіть і лекше від того, що ось воно було таке гарне й уже ніде нема.
Немає коментарів:
Дописати коментар